Проведено порівняння застосування консервативних (фармакотерапія інгібітором зворотного захвату серотоніну й адреналіну як монотерапії та в поєднанні з вправами для зміцнення м'язів тазового дна в комплексі з електростимуляцією шийки сечового міхура) і хірургічних методів лікування стресового нетримання сечі з визначенням безпосередніх і віддалених результатів лікування стресового нетримання сечі у жінок. Доведено, що ефективність лікування інгібітором зворотного захвату серотоніну й адреналіну як монотерапія склала 57,5 %, у поєднанні з вправами для укріплення м'язів тазового дна й електростимуляцією шийки сечового міхура - 80,0 %, ефективність хірургічного методу лікування за методикою TVT-O склала 97,5 %. Встановлено, що одним з компонентів оцінки ефективності лікування було визначення якості життя жінок, яке визначали за станом фізичної активності, психічним станом, соціальним і рольовим функціонуванням, сексуальною функцією. Розкрито, що операція та пов'язані з нею негативні психоемоційні навантаження зумовлюють зниження фізичної активності, погіршення психічного стану жінок і сексуальної функції в перші три місяці після операції, а у віддалені терміни - стійке покращання показників якості життя за рахунок високої ефективності хірургічного лікування.

Проаналізовано результати лікування жінок зі стресовим нетриманням сечі за останні 30 років та шляхи підвищення ефективності їх лікування. Рекомендовано починати лікування таких хворих консервативно з використанням вправ для зміцнення м"язів тазового дна, фармакологічних препаратів та ендоуретральної електростимуляції шийки сечового міхура апаратом "Інтратон-1". Це дозволило досягнути позитивного лікування у 35,7 % хворих, покращання результатів у 50 %, а також провести скрінінг кандидатів для хіріргічного втручання. Хіріргічне лікування виконано 62-м хворим і було найбільш ефективним - позитивний результат - 95,2 % пацієнтів. Для підвищення надійності хворих з ІІІ типом стресового нетримання сечі рекомендовано використовувати пубо-вагинальний слінг коротким фасціальним лоскутом з проведенням лігатур в надлобкову зону за допомогою голки-перфоратора власної конструкції. Суб'єктивна оцінка віддалених результатів хірургічного лікування показала, що через рік після операції 82,9 % жінок повністю утримували сечу, 1- 3 роки - 72,4 %, 3 - 10 років - 61,1 %, 10 - 30 років - 50 %.

Представлены результаты лечения женщин со стрессовым недержанием мочи за последние 30 лет и пути повышения эффективности их лечения. Рекомендовано начинать лечение таких больных консервативно с использованием упражнений для укрепления мышц тазового дна, фармакологических препаратов и эндоуретральной электростимуляции шейки мочевого пузыря аппаратом "Интратон-1". Это позволяет достичь выздоровления у 35,7 % больных, улучшения -у 50 %, а также провести скрининг кандидатов для хирургического вмешательства. Хирургическое лечение выполнено 62-м больным и было наиболее эффективным- выздоровление отмечено у 95,2 % пациенток. Для повышения надежности фиксации передней стенки влагалища к лобковому симфизу предложено сочетать принципы операций Marshall-Marchetti-Krantz и Burch (позадилобковая кольпопексия и кольпосуспензия). Для лечения больных с III типом стрессового недержания мочи рекомендуют использовать пубо-вагинальный слинг коротким фасциальным лоскутом с проведением лигатур в надлобковую область с помощью иглы-перфоратора собственной конструкции. Субъективная оценка отдаленных результатов хирургического лечения показала, что через год после операции 82,9% женщин полностью удерживали мочу, 1 - 3 года -72,4 %, 3 - 10 лет- 61,1 %, 10 - 30 лет- 50 %.